1.Спи спокійно, наш рідненький, взятий волею судьби.

  Хай наш сум і гіркі сльози не тривожать Твої сни.

2.Стій, перехожий, не тривож мій прах, 

  Бо я уже вдома, а ти ще в гостях.

3.Вогонь життя раптово згас, печаль і смуток серце ранить.

  Низький уклін Тобі від нас і вічна пам"ять.

4.До нас Ти більше не прийдеш, а ми у Тебе будем.

  Твою любов і доброту ніколи не забудем.

5.Матусю рідненька, дружино єдина,

  без Тебе сумує вся наша родина.

  Без Тебе, кохана, нам завжди тужити,

  Тебе не забудем, поки будем жити.

6.Так рано Ти пішов від нас, ранковим променем погас.

  Ти нашу радість взяв з собою і залишив нас із журбою.

7.Тернистий шлях своєї долі пройшли Ви, довго живучи.

  У нас у пам"яті лишили свій дух і образ назавжди.

8.Коли погляд твій погас і серце перестало битись-

  Цей день найтяжчим став для нас

  і ми не можем з цим змиритись.

9.Є сила, що може забрати з життя, 

  А з пам"яті рідних - ніколи.

10.Навіщо так рано покинув ти нас?

   Твій образ прекрасний навіки погас.

   Не в силах змиритись з судьбою такою

   І плачемо, рідний, ми за тобою.

11.Немає стільки крапель в морі і степ не має стільки рос,

   Щоб виплакати наше горе рясним дощем пекучих сльоз.

12.Так рано Ви пішли від нас, що не пізнали свого щастя.

   Так спіть спокійно вічним сном під цим святим хрестом.

13.Прийдіть до мене всі: онуки й діти милі.

   Прийдіть до мене всі, посидьте на могилі.

14.Прощайте всі рідні і друзі, ніколи не прийду до вас.

   Хотів ще хоч трошки прожити, та смерть обірвала все враз.

15.Пам"ять про Вас - цей чорний граніт,

   Говорить сумними словами.

   Дивимось на могилу, а серця болять, 

   Що немає Вас разом з нами.

16.Тому, хто дорогий був при житті,

   Від тих, хто пам"ятає і сумує.

17.Від нас пішов Ти дуже рано, ніхто не міг Тебе спасти.

   На серці залишилась рана, поки живі ми - з нами будеш Ти.

18.Ми пам"ятаєм, рідний, бо живем.

   Тому живем, що пам"ятаєм.

19.Ти завжди для мами й тата дорогий синочок,

   А для Бога навіки білий ангелочок.

   Біль розлуки, смуток, туга розривають груди,

   Нам без Тебе на цім світі щастя не буде.

20.Ще трохи прожити на думці було,

   Та сонце погасло, за хмари зайшло.

21.Ти згас, мов зранку світ зорі,

   А ми лишилися у смутку і журбі.

22.І вітер не віяв, і ліс не шумів,

   Так жити хотілось, та Бог не велів.